Влад Яковлєв: Музичну спадщину 90-х варто зберігати

Влад Яковлєв — не лише автор-виконавець усіх партій кількох своїх проєктів, учасник численних гуртів, ковельський музичний ентузіаст та власник касетного мікролейбла, а й дослідник архівів українського андеграунду 90-х, який суттєво вплинув на його власну творчість. Тому запитали, як нам цю спадщину тепер актуалізовувати, переоцінювати та як вдається на лекціях про той період, оперуючи суцільним фактажем, розповідати так, наче очевидець усіх подій.

Влад Яковлєв

музикант, мультиінструменталіст

Учасник експериментальних музичних проєктів В’язане Море, Неймовіра, EarPin, Travel Trio, Blemish, Полин та ще багатьох інших. Дослідник українського андеграунду 90-х, колекціонер касетних видань, засновник касетного лейбла Bloomed In September Tapes, який спеціалізується переважно на виданні архівної музики. Мешкає в місті Ковель.

Про український андеграунд 90-х

Музичним андеграундом 90-х почав цікавитися десь у кінці 2000-х, оскільки тоді в мене з’явився безлімітний, хоч і дуже повільний, інтернет. У той час були дуже популярними різноманітні торент-трекери, де можна було знайти чимало різної, а головне — рідкісної музики. Власне, звідти я вперше й почув такі гурти, як Цукор — біла смерть, Казма-Казма, Фоа Хока й так далі. Ця музика, як мінімум, дуже вразила і здалася незвичною. Оскільки ще з дитинства в мене був інтерес не тільки до самої музики, а й безпосередньо до її створення, я почав шукати інформацію про ці гурти — і виявилося, що її практично немає.

Так із часом почав знайомитися з безпосередніми учасниками та учасницями, розпитувати все, що мене цікавило, і таким чином складати хронологію подій. Навесні 2022-го моя близька подруга Аліса Бондаренко запропонувала зробити лекцію з прослуховуванням касет у Нижньому Залі у Львові, і я погодився побалакати про андеграунд 90-х. Насправді був дуже здивований тим, що чимало людей прийшло на цю подію. Потім ми зробили ще кілька лекцій.

Шукайте більше записів лекцій Влада на каналі "Локальна Культурна Підтримка"

Феноменів і явищ, про які варто було б зробити лекції, більш ніж достатньо — це і Foa Hoka, і Повільне Кермо, і Верба Хльос, взаємостосунки музикантів із художниками. Матеріалу вистачає, крім того, можна взяти інтерв’ю в безпосередніх учасників, які є дуже цікавими людьми, навіть не стільки в контексті тих подій, а й загалом.

Я б не став проводити паралелі між 90-ми й теперішнім часом, оскільки це дві різні епохи. Музиканти того періоду, незважаючи на інформаційний голод, були чудово обізнані як із тогочасною актуальною світовою музикою, так і копали в бік середньовіччя, до прикладу. Тобто вони чудово розумілися в різноманітних музичних сферах, що, звичайно, й інспірувало їх для власних експериментів.

Варто додати, що можливості для фіксації власних творів були дуже обмеженими: для того, щоб навіть зробити демозапис, потрібно було об’їздити весь Київ і назбирати апарат по знайомих музикантах. Про багатоканальний запис узагалі мови не йшло — записувалися наживо або методом накладок, і якщо хтось "злітав", то доводилося грати пісню спочатку. З іншого боку, такі обмеження надавали музикантам можливість знайти власний звук і деякі записи, до прикладу, гурту Yarn або Blemish, звучать і зараз дуже цікаво саме з точки побудови саунду.

У наш час із цим усім набагато легше, у музикантів є можливість зробити якісний запис. Маючи простенький лептоп чи аудіокарту, кожен гітарист може переписувати свою партію хоч 100 разів, вокал можна "підтягнути", барабани "вирівняти". Але, як мені здається, це дещо розпестило самих музикантів і вони стали більш лінивими.

З іншого боку, і зараз є чимало людей, які активно експериментують з інструментами, формами, звуком, що не може не тішити. Разом із тим, я зустрічаю все більше й більше молодих осіб, які перебувають під великим враженням, до прикладу, від творчості київських музикантів 90-х років та для котрих це є джерелом натхнення. І, що цікаво, їхні роботи хоч і можна назвати якоюсь мірою інспірованими саме тою старою музикою, але, з іншого боку, абсолютно самобутньою та самодостатньою.

У наш час є можливість для того, щоб шукати та слухати, у слухачів нарешті з’явилася можливість ознайомитися із цією музикою. Наприклад, до середини 2010-х творчості гурту Yarn узагалі не було в мережі, і таких записів, які тільки останнім часом стали доступними, є чимало. Згадати б Олександра Юрченка, про симфонію якого я читав ще в журналі "Аутсайдер", проте послухати саму роботу просто не було можливості. І цей твір не має прив’язки до часу, запис досі є дуже свіжим і незвичним, особливо враховуючи, у яких умовах він був зафіксований. Насправді записів є чимало, просто не все публікується.

Як мені здається, музичну спадщину 90-х варто, як мінімум, зберігати й не дати зникнути цьому явищу. Тому що якби не ентузіасти та архівісти, яких можна на пальцях порахувати, то чимало записів просто б кануло у вічність, особливо враховуючи теперішню складну ситуацію. Щодо російськомовного матеріалу можу сказати, що варто до того ставитися як до частини української музичної історії, хоча деякі записи не публікуються саме із цієї причини, оскільки й самі автори чи архівісти вважають, що воно зараз не на часі.

Про Bloomed In September Tapes

Процес видання артефактів відбувається досить просто: домовляюся з музикантами про реліз матеріалу й починається підготовка до нього. Деякі записи сам цифрував зі старих плівок (до прикладу — Олександра Юрченка, які, крім того, потім вийшли й на вінілі завдяки лейблу "Shukai"). Для більшості я також робив і ремастеринг, тобто "чистив" звук, виправляв деякі дефекти, намагався витягнути максимум із них, але щоб і не втрачалася сама специфіка оригінального звучання.

Зараз разом з Іваном Москаленком (учасником гурту) ми готуємо до видання перші два альбоми Yarn. Було докладено чимало зусиль, щоб вони зазвучали якнайкраще: знайдені оригінальні плівки, я з обережністю та любов’ю реставрував ці записи, і ми залишилися задоволені самим результатом. Наразі обдумуємо з Іваном дизайн.

Що ж до сучасних релізів, то найперше для мене важлива безпосередньо сама музика, причому її жанр хвилює в останню чергу. Коли чую новий реліз і виникає бажання видати це на касеті, відразу пишу виконавцям. Так було, наприклад, із проєктами Ногируки Евеліни Стебельської чи Meryvo Олександри Михайлової. Інколи виконавці самі пишуть щодо видання, і якщо музика мені є близькою, без сумнівів погоджуюся.

Активно співпрацюю з лейблом Erythroleukoplakia Records, який завжди публікує мої роботи, причому завжди з ентузіазмом пропонує це зробити, що приємно. Також періодично робимо щось спільне з такими лейблами, як СТУС або Do You Wanna Lo-Fi?!, яким теж дуже близька саме касетна культура, і ми навіть робили деякі спільні релізи.

Про власну музичну діяльність

Наразі активними є кілька моїх проєктів: В’язане Море, Неймовіра, періодично публікую роботи просто під своїм ім’ям. Раніше був лише один — В’язане Море, але із часом стало зрозуміло, що не можна все покласти в один кошик. І так почав потрохи розподіляти свої ідеї по різних проєктах, оскільки стилістично в мене буває надто протилежний матеріал.

Окрім цього, я є драмером гурту Travel Trio, граю в Blemish (власне, я і був одним з ініціаторів того, щоб він відновив свою діяльність після майже 20 років тиші), існує також домашня група EarPin з Анею Степаницькою. Минулого року спільно із Сейрою ми створили проєкт Полин, який теж незабаром будемо видавати на касеті.

Загалом перший мій так званий досвід у музиці відбувся в середині 2000-х. У нас із братом Антоном був такий собі домашній гурт із дуже актуальною наразі назвою F-16. На той час ми не те що не вміли грати на музичних інструментах, — у нас як таких їх не було, тому в хід ішло абсолютно все. Відповідно виходило щось авангардне, а про термін "ноу-вейв" ми й поняття не мали. Записували домашні альбоми на касети, яких назбиралося понад десяток. Навіть більше, минулого року я підготував компіляцію вибраних композицій із цих старих записів, які, на щастя, зберіг.

Не можу також не згадати Nelly White, де ми грали разом з Артемом Полоніком і Юрою Халецьким, на жаль, уже покійним, він загинув на війні минулого року. Гурт був зовсім далеким від так званої андеграундної музики, то скоріше гітарний попрок, але особисто в мене залишилися максимально приємні спогади про спільну роботу, особливо в плані легкості в створенні музики та відчутті одне одного. Це був чудовий і насичений час

Про ковельську сцену

Ситуація з музикою в Ковелі зараз досить складна, особливо враховуючи, що в нас забрали студію, де раніше могли днями й ночами грати та записуватися. Ковельська сцена насправді є міфом, оскільки якщо в 90-х та 2000-х був справді потужний і помітний музичний рух, то зараз активно займаються музикою лише одиниці.

Нещодавно вийшла збірка ковельського панку 

Існування чималої кількості команд у Ковелі в 1990-х і 2000-х пояснюється тим, що в той час панувало поголовне захоплення рок-музикою та й узагалі було модним явищем грати на гітарі та створювати власні гурти. Можна пригадати ці команди: S.O.F.T., Тиха думка, Хвилини Тисячі Мільйонів, G-X (між іншим, перша група, де я почав грати на барабанах). Не варто забувати, що це було в доцифрову епоху, коли цілком звично, що телевізор на всю родину — лише один. ;)

Молоді люди радше шукали можливість чимось себе зайняти, провести гарно час і, звичайно, знаходити нові знайомства. Насправді тоді займатися музикою було більш ніж важко, про те, щоб знайти хороші інструменти, узагалі мови не йшло. З іншого боку, музика створювалась і все це трималося на максимальному ентузіазмі. Власне до кінця 2000-х воно й існувало, а згодом усі підросли, подорослішали і стало дещо не до творчості, а якоїсь достатньої спадковості в плані нового покоління не відбулося.

Молодих людей, які справді хочуть створювати музику, — одиниці. Та і я не можу сказати, що належу до так званого "молодняка", оскільки "варюся" в цьому ще з кінця 2000-х. Крім того, навіть не виходить повною мірою віднести себе до ковельської сцени, бо не виступаю з власними проєктами тут: банально немає де. Разом із тим, і зараз є справді цікаві люди, котрі готові йти на будь-які експерименти, до прикладу, мої колеги з Travel Trio, з якими можу грати хоч даб, хоч трип-хоп, хоч панк. Маємо надію, що ця ситуація хоч трошки буде виправлятися.

Влад Яковлєв у мережі:

https://knittedsea.bandcamp.com/
https://www.instagram.com/bloomed_in_september_tapes

Фото надані музикантом